Зібралися ми на ст. метро Сирець і рушили у тамтешній парк Дубки. Там трохи поблукали/погуляли та невдовзі знайшли гарну місцину поміж двома дубами та й заходилися готувати ватру. Хмиз збирали усі, а коли ми з Кленом вже складали й розводили багаття, то дівчата займалися піоніркою, а Лесик лагодив гітару. Коли ватра запалала, розпочалася основна частина - з невимушеними гутірками та піснями (детальнішу хроніку вела Свастя).

Під кінець ми влаштували цілу фотосесію у різних комбінаціях та місцях, а потім і всі гуртом. Разом зі Свастею провели Клена до маршрутки на Житомир для того, щоб узгодити деякі моменти, котрі не можна (та й просто не варто) було обговорювати при прихильниках. В цілому - всім сподобалося, метелики наче теж лишилися задоволені. 

Щиро сподіваємося, що Зліт пройшов не дарма і таки принесе свої плоди, а наступний відбудеться вже за більшого чисельного стану.

Дубе, кріпись! За новий люд! (Їй-бо, чимдалі тим більше переконуюся в актуальності наших гасел!) 

Щиро! Друг Тур.

Тут можна переглянути світлини зі злету.

Нижче подаємо спогади інших учасників.

Подруга Свастя:

Сірники завтикали, тому шукали запальничку. В той час я довела Марічці, що остання знає 5 вузлів. Чому так сталося? Бо то передбачав імпровізований ппорядок денний.

Водночас при обдумуванні всіх тонкощів піонірки й спілкування у мене виникло питаннячко:

- Люди, а чи існує життя після Пласту?

Відповідь я так й не отримала. Тіки гучний дружній сміх.

Коли все-таки знайшлися сірники, ми з Марічкою пригадали нашу попередню розмову про тарганів й чомусь ця тема так сподобалася люду, що Лесик з Марічкою вигадали нового жарта:

- Таргани залазять у вуха й їдять мозок.

Далі ми слухали "Слово про зліт метеликів Тура" у виконанні одного з наших неперевершених длівських ораторів :) . Тут чомусь всі згадали про "шостого метелика" й оскіки його чи її не було поруч, то він не міг вступити у ДЛ. 
Останнє Клену страшно несподобалося, й він наголосив, що вступають в дещо інше.

- Чекай, так у виш вступають же...

- Ну, це ж те саме! - відповів Клен.

Слово тримав далі Тур й спитався у Марічки чим я зацікавила її в курені.

- Двома словами.

Й не встигла доказати, як її випередив наш модератор-Тур:

- "Хлопці гарні"? ;)

- Майже... Пластова романтика, табОри й таке інше...

- Ну, я завжди любив наголоси у Пласті.

- Треба організувати вишкіл по наголосах.

- О! Так, вишкіл "Абетка"!

- Хм, так :) Наголоси - частина пластової романтики, - додав своє Лесик.

Розмова велася про інші курені, про наших зябликів, про те як за студенським вступають у один відомий курінь (вигадка Лесика всім прийшла до смаку). Але далі ті починають працювати...

Тут сталася дивна річ... Клен почав кликати когось, кого ми не бачили. В свою чергу я злякалася за стан Зюзі, бо так її мона налякати й вона перестане говорити з Лісом.

Але виявилося, то був уявний песик.

- Хочеш привернути увагу почни говорити з 7ма маленькими гномиками, або кимось там ще. Я он барбоса завів.

На самкінець ми фоткалися, вирішили, що псевдо Марічки таємне й тіки вона його знає. Далі щось там забавлялися з Ільєм Муромцем.

Й скінчили наше маленьке нфопівське свято каламбурами над словами "ДЛ в метро":

- Де ел?

- В метро!

- ДЛ в метро?

- Де Л в метро?

- А! Точно, ДЛ в метро!

- Хіба ДЛ в метро?

- Тепер вже в метро ДЛ)))

- А все-таки де Л в метро?

=)

П.С. А ще нашою маленькою традицією стала пісня Лемкіщина в аранжуванні дубових листків. Вона незабутня. Але співати її не в повному складі не цікаво. 

Подруга Річка:

Щоби день виявився вдалим, слід провести його з хорошими людьми. Наприклад, у лісі. Наприклад, з вами. З гітарою, в котрій на вузлик зав’язані струни, з вогником без сірників, з «метеликами» та «жолудями»))..для прошарених, але ми ж бо такі.

А з’їзд, чи то пак зліт, як з’ясувалося мав і дещо іншу мету ніж вирішити наболілі питання та почути побажання, пропозиції, погрози. Пан Клен мав можливість дізнатися, що за партизани втерлися до нього в довіру, іншими словами «зафрендилися»))

Та це була гарна зустріч, друзі! Насправді! ІМХО, ми знайшли спільні точки дотику, ще раз впевнились, що не дарма зв’язалися з ДЛ)) І, звісно, повправлялися у пластовому співі, бо тільки НФОПчики могли так співати Лемківщину)

А якщо серйозно, я рада, що ми тепер одна банда і маємо спільну справу, хорошу справу. І ми її поборемо. І донесемо те, що так виривається з середини наших сердець до... «світу».