 Так Ти, шановний читачу, можеш і десь в куточку душі подумати, що Дубове Листя пов'яло, чи його морозами побило за зиму. Але це зовсім не так.
Просто в холоди деревні соки течуть повільніше, глибше. Проте не менш сумлінно!
І ось із настанням справжньої весни (а чи це вже літо? - позбивалися наші внутрішні годинники через цей клімат) пробиваються наші молоді паростки на світ Божий!
Всю зиму й весну ми "працювали витривало над своїм характером і знанням" і сумлінно вчилися у своїх університетах та їздили по вишколах, як учасники, інструктори й навіть члени проводу (йдеться про Юнацький вишкіл провідників вишколів, Вишкіл Міжнародної служби і багато різних КВДЧ:). Займалися виховництвом і самовихованням, організовували пластові акції і просто мандрували Україною. Складали та співали пісні, грали на фортепіано, дримбі та нервах, гуляли й намагалися знайти в шафі залишки літнього тепла. А ще ми читали нові й дочитували давно недочитані книжки, виховники ходили на сходини, військовозобов'язані відбували свої обов'язки. Ще сміялися, закохувалися, раділи життю й підтримували одне одного в скрутну хвилину... Безліч речей одним словом. А зараз дуже радіємо сонячному теплу  Весною сталося кілька цікавих подій) Перш за все прогулянка-шелест київського суцвіття (себто дівчат). Ми довго не роздумували й пішли в старий ботанічний сад дивитсия на магнолії. Купа сонця, пахощі не так давно розквітлих квітів, посмішки перехожих та спалахи фотокамер. Ми зробили теж манюсіньку фотосесію й почали вирішувати нагальні питання. Одним з питань було спільне дозвілля, де й вирішили, що найближчим часом треба вибратися всім до театру. Поки що бажання не втілося в життя через сесійні настрої в головах квіточок. А ще на київському СВ іменнували розвідувачем друга Арія. Висловлюємо йому найпалкіші вітання й бажаємо поскоріше стати скобом!
| 
