17 травня 2011 р.Б. у Києво-Могилянській академії відбулася зустріч новообраного Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука) з молоддю Києва. Серед неї були й двоє членів нашого гуртка, які навчаються в КМА, разом із друзями. Далі подаємо відгук одної з них із незначними правками іншого :)

Звіт про візит Блаженнішого Святослава в НаУКМА

Що робить людина, коли їй дарують світло? Що робить людина, коли їй дарують тепло? Що робить людина, коли їй дарують віру? Спершу, людина зазвичай прагне поділитися тою радістю, враженнями, сподіваннями… А якщо те світло, тепло, віра – це сама людина?! Людина…

Людина сама по собі – істота натхненна, може надихати інших, запалювати іскри, світити там, де вже гасне світло… Людина може прийти і допомогти відкрити двері туди, де завжди житиме віра!

Під світлими враженнями від зустрічі з Блаженнішим Святославом (новообраним владикою УГКЦ), власне від спілкування тільки очима, тільки вірою і пишеться ця оповідь. Нещодавно Блаженніший побував у Києво-Могилянській академії, назвавши її молодим домом.

Молодість, власне, і була найактуальнішою темою розмови, адже самому Владиці тільки 5 травня виповнилося 41 (він один з наймолодших очільників Католицької церкви). В контексті юності Владика говорив і про молодість самої Церкви, власне про поєднання молодого й вічного – нового покоління і тяглості традиції. Церква, за словами Блаженнішого, – все те, що апостоли сприйняли від Христа і зараз передають нам, тобто йдеться про певну традицію передачі досвіду.

Молодість, на думку Владики, – це не тільки поєднання невеликих цифр віку і здорового тіла, але і вічне бажання вчитися. «Вчитися – характеристика думаючої людини. Людина думає все життя, тому і вчиться протягом нього. Власне, вчимося все життя, та все ж немудрими помираємо». Сам процес вічного навчання, вічного пошуку, вічного щастя – це і є вічне прагнення пізнати Бога, прагнення йти до Нього.

Після таких мудрих і насправді повчальних оповідей Блаженніший відповідав на запитання від слухачів. На правду, запитання були вражаючого, цікавого і в дечому навіть несподіваного змісту. Найбільш неочікуваним і вражаючим було запитання очевидно від пластуна-сеньйора чи був коли-небудь Владика на пластових таборах. Відповіддю була спочатку усмішка, а потім вираження жалю, що такої нагоди у Блаженнішого не було, хоча ще не все втрачено :) Він розповів, як незадовго після інтронізації його привітали аргентинські пластуни, й пов’язали сеньйорську хустку. Блаженніший Святослав дуже схвалив пластове гасло «Бог і Україна». Тож можемо сподіватися, що невдовзі, за прикладом свого попередника Любомира, до наших лав приєднається і чинний Владика УГКЦ. Але тут вже багато залежить від нас.

Також звучали запитання про сучасне суспільство, про негативний вплив на людину, на що Владика відповів, що на кожну атаку треба відповідати, але відповідати миром. Після Воскресіння першим, що сказав Христос були слова «Мир Вам!» Тільки відповідаючи миром на будь-які атаки, можна і посіяти мир в серцях тих, хто його ще не знає. «Мир – це не просто відсутність війни, це повнота життя. Це Любов». Пізнання Любові, як і пізнання себе відбувається через Бога. Ми навіть себе не можемо до кінця пізнати, якщо не здатні розуміти інших. Через любов до ближнього ми пізнаємо і Любов, і Бога, і вже згодом себе.

Цікавим було також питання про майбутнє Української Церкви. На думку Блаженнішого (такої ж думки дотримувався і Йосип Сліпий), Українська Церква повинна бути єдиною, а не такою, яка в першу чергу розділяє людей. Церква повинна об’єднувати і традиції, а не зменшувати їх.

На запитання про різні віросповідання двох закоханих Владика зі світлою усмішкою поблагословив їхній намір одружитися і жити з Богом у серцях.

Блаженніший Святослав вражав не тільки своєї молодістю, але своєю щирістю, мудрістю, зрілістю, навіть своєю дитячістю. Віра в добру людину, в добре майбутнє гріла певно всіх присутніх і грітиме ще довго. Такі враження залишаються на все життя, такі спогади світитимуть ще довго!!!

ст.пл.прих. Іринка Хом’як, ДЛ