Волею долі ви будете зеленіти, розвиватися, квітнути, а може перетворюватись у зелену, молоду і може навіть стару кору, відірвані від рідної землі, а може, дехто з Листя, навіть відірваний від рідного Куреня „Дубової Кори”.

Страшна річ не відчувати під собою рідного ґрунту, не бути в постійному зв’язку з рідним народом, не бачити блакитного неба України і не відчувати золота її безмежних степів.

Але є сили, що дають наснагу до життя в будьяких умовах, в умовах життя поза рідним краєм, у відірваності від своєї нації; наснагу, яка дає змогу перенести все: приниження, тавро чужинця, навіть в’язниці, концентраки, розпач, зневір’я ...

Це сили непереможні нічим: ні фізичними тортурами, ні моральним тиском, ні принадами широкого світу.

Це постійне відчуття у собі духа своєї нації, відчуття вищости національної ідеї, це крицева принциповість у своїй життьовій постанові, це безмежна відданість своїй провідній життьовій ідеї.

І вас, молоде дубове листя, я перш за все кличу виробити у собі ці найвищі цінності.

Будьте, де б ви не були, перш за все українцями, тобто синами своєї батьківщини, свого народу.

Зумійте гордитись тим, що ви є українці.

Зумійте ніколи, ніде, ні при яких обставинах не зрадити своїй Батьківщині, своєму народові, своєму національному імені.

Водночас усюди і всіма способами підтримайте високе ім’я українця

                        своєю поведінкою

                                   своєю працею

                                               своїми здібностями

                                                           прикладом свого життя

                                                                       прикметами свого характеру

                                                                                  своїм моральним обличчям.

Будьте принципові. Вибравши життьовий шлях, який має вести до щастя нашого народу і щастя всього людства, ставши у лави тих, хто своїм гаслом обрав „Бог і Батьківщина”, - ідіть цим шляхом твердо, не сходячи на манівці. Нехай вам завжди освітлюють шлях великі ідеали ідеалістичного світогляду, христіянства, націоналізму, пласту. Зумійте завжди при всяких умовах відстоювати свої позиції.

Не будьте „партачами життя”, як колись назвала людей нищости наша велика героїня, революціонерка і націоналістка Олена Теліга. Не йдіть найлекшими шляхами, шляхами пристосування до оточення, шляхами компромісів, підлабузництва, схиляння перед сильними світу цього. Не продавайте за зупу чи тридцять серебренників чи навіть за найбільші примани світу своєї ідейідеї, своїх думок. Тримайте голову високо!

Будьте віддані своїй провідній ідеї, зумійте все своє життя іти твердим кроком по наміченому шляху, зумійте не розгублюватись серед найнесприятливіших навіть обставин, не відхилятися від своєї мети.

Будуйте своє життя так, аби наприкінці його, перш всього перед самим собою, перед громадою, перед своєю нацією, ви впевнено могли сказати: я пройшов своє життя прямим шляхом, я ніколи не зрадив своїй меті, своєму народові.

Але, будучи крицево-міцними і беззастережно принциповими, не будьте бездушними і нечулими.

Вмійте любити життя, любити людей.

Дійсна людина, український пластун ніколи не може бути безсердечним, жорстоким і нечуттєвим. Дійсна людина любить оточуючий його світ: ясне небо і всі зміни землі, відчуває життя природи, знаходить цілком особливий чар лісу, степів, гір, ланів, знаходить спільну мову зо всім створеним Богом, знаходить чуття до всього живого і любить це живе.

А головне, дійова людина знаходить зрозуміння і любов до людей, вміє знаходити навіть у найгіршій людині світлі відблески Бога, знаходити душу. 

У своєму житті ви зустрінетесь серед людей тисячу і тисячу разів з злобою, невдячністю, підлістю, жорстокістю, брехнею, зрадою, але нехай ніколи не приведе це все вас до зневіри у людину.

Зумійте пробачати!

А зокрема будьте терпеливі, будьте толєрантні до людей своєї нації, особливо на чужині.

Навчіться приносити радість своїм близьким, своєму оточенню, навчіться жертвувати своїми власними вигодами для того, аби принести радість ближньому, або (тим більше) допомогти потребуючому братської руки.

Не чекайте подяки за свої добрі діла. Ця подяка – є власне відчуття, що ви зробили добро.

Усміхайтесь в життю; навкруги занадто багато горя, злоби, страждань, щоб збільшувати їх вашою похмурістю.

Будьте завжди доброї гадки.

Вчіться.

Вчіться щодня і щогодини. Читайте велику книгу природи і велику книгу людського життя. Вивчайте історію і життя свого власного народу, читайте найкращі твори нашої літератури, але не забувайте повною долонею брати і із скарбниці світової культури.

Не будьте вузькими, самозакоханими шовіністами. Дивіться на світ широко-відчиненими очима.

Світ великий, безмежний, багатофарбний, безгранично цікавий і тільки від вас самих залежить різноманітно пізнати цей світ, прожити своє життя повно, відчути безмежну радість і горе бути Людиною.

А ще, наприкінець, не забувайте свого Куреня – своєї Дубової Кори – вмійте оцінити минуле, вмійте любити той духовий терен, на якому ви робили свої перші пластунські кроки.

Ганновер, 1.2.1950р.

                                                                                                              Ведмідь