«И ведеша на горе той… свет бысть в месте тем самосиянен, яко не мочи человеку исповедати. И пребыша долго время на месте том, а солнце не виде, но свет был многочастьный, светлуяся паче солнца…»
З «Послания Василия Новгородского Федору Тверскому о рае»
Якось раз вийшов козак Мамай з дверей не дверми, з воріт не воротами, вийшов у чисте поле та й сів собі під розкидистий самотній дуб. Сів собі й грати на бандурі почав. І день грав, і ніч грав, і Чумацький шлях таємниче виблискував на темнім небі.
Накреслений шлях низки синтез вказує на нашу тугу за гармонією, на змагання до ідеалу врівноважености, вирівняности, симетрії й пропорції. Щось з подиху клясичної антики скривається в цім ідеалі.
"Прийдіть вірні, заспіваймо духовну пісню і прославмо Христа, який світло прославив чесного Володимира Великого князя" (Канон утрені празника).
Поміж великими і світлими мужами нашої княжої держави святий Володимир Великий, наче сонце, сяє своєю невмирущою славою, величчю і заслугами. В історії Руси-України його записано золотими літерами не тільки як могутнього і розумного володаря, але передусім як хрестителя, просвітителя і ревного апостола християнської віри...
Сьогоднішній світ, в тому числі світ християнський, переживає духовну кризу. Ми Христом не живемо. Це страшна правда. Від того «не живемо» у Пласті залишаються тільки релігійні елементи. Тому питання про релігійність Пласту можна ставити в двох площинах...
