Неопалима купина

«Є в тому степу трава, що горить вогнем непалимим. Чоловіка та трава без вогню палить, а сама й вогню палючого не боїться. Неспалима».

Так у народі точно й поетично описані властивості неопалимої купини. Вона розповсюджена у світлих лісах, по узліссях байрачних лісів у лісостеповій частині України, серед реліктових і рідкісних рослин Товтр та Медоборів — одного з наймальовничіших куточків Поділля.

Неопалима купина — це невеличка багаторічна трав'яниста рослина з непарнорозсіченим листям, схожим на листя ясеня, за що й дістала ще одну назву — ясенець; за цією назвою вона й описується в ботанічній літературі. Щоправда, нижні листки ясенця цілісні. Квітки неправильні, зібрані в китиці. Чашечка п'ятироздільна. Плід — коробочка, яка розпадається на окремі плодики. Насіння чорне, блискуче.

Якщо придивитися до листя навпроти світла, то легко побачити на них світлі цяточки. То — комірки, де збирається ефірна олія, яка дуже легко випаровується, особливо в жарку погоду. А до того ж легко займається і миттю згорає на повітрі. У безвітряну жарку погоду, навколо рослини ясенця збирається невидима хмарка пари тієї олії. Варто піднести запалений сірник — тут же спалахує яскраве полум'я і раптово гасне. Зелена рослина залишається неушкодженою. Листя ясенця не встигає навіть нагрітися, зате в людей, що таке спостерігали, ця особливість рослини викликала подив і захоплення. Про ясенець складали легенди і прозвали його неопалимою купиною. Ось яку легенду наводить відомий ботанік Б. В. Заверуха у своїй книзі «У царстві флори».

«У затишній долині посеред крутих заліснених схилів подільських Товтр, де з-під землі било кришталево-чисте джерело, подоляни заснували поселення. Жили люди щасливо у мирній праці, та настали тривожні часи, коли через край прокочувалися хвилі татаро-монгольської навали. Не раз лихі вороги налітали на поселення. Та люди встигали ховатися у лабіринтах вапнякових печер. У безсилій люті загони орди спалювали поселення. Та люди поверталися і знову відбудовували його. Так повторювалося багато разів, і за кожним разом з руїн та згарищ вставало нове село. Та якось вороги зненацька напали на село, захопили всіх людей і забрали у полон. Нікому вже було відбудовувати село. І ось сталося диво: на місці спаленого села виросли рослини, які не боялися вогню, бо спалахували полум'ям, але самі залишалися неушкодженими. Ця чудова неопалима купина символізувала непоборну волю народу до волі, його любов до рідної землі».

Виділена з ясенця олія прозора, безбарвна, а в пахощах з відтінками скипидару та камфори. Крім того, в рослині містяться ще й кумарини.

Багатий набір біологічно активних речовин свідчить про можливості рослини як цілющого засобу. Люди віддавна спробували цю рослину, і вона посіла чільне місце У народній медицині України. Так, ще в старослов'янські часи відуни лікували людей, заводячи жаркого вечора в зарості ясенцю.
У країнах Сходу за допомогою ясенця лікували від укусів змій та інших отруйних тварин, а також від епілепсії, водянки, жовтухи.

Та найширшого застосування ясенець набув як протиглистний засіб, тому й одна з народних українських назв рослини — глистний корінь.

Рослину використовували у народній медицині при найрізноманітніших хворобах: як зовнішнє при екземах, грибкових захворюваннях, корості, різних висипах, при облисінні; теплу настойку насіння вживали при кашлі та катаральних станах горла, а також в косметиці для очищення й омолодження шкіри; траву у вигляді чаю — при пропасниці, захворюваннях нирок та жіночих статевих органів; корені та кору з них — як спазмолітичний та судиннорозширювальний засіб.

Наукова ж медицина визнала, що препарати з ясенця ефективні при грибковому захворюванні шкіри.
У Грузії ж висушене та розтерте листя ясенця використовують як приправу.

Слід підкреслити, що жива рослина ясенця може призвести до опіків шкіри. Дрібнесенькі волоски на листі та стеблах при найлегшому дотикові до них нечутно проколюють шкіру і випускають набір різних речовин. Людина спочатку нічого не відчуває. Лише через кілька годин шкіра на тому місці червоніє, вкривається пухирями, починають проявлятися симптоми отруєння: підвищується температура, у всьому тілі відчувається слабість. За декілька днів той стан проходить, але темні плями на шкірі ще довго залишаються.

Ясенець — комахозапильна рослина, тому її гарні й оригінальні квітки не лише окраса, а й виплекана в процесі еволюції необхідність. Нижній листок оцвітини завжди відігнутий донизу і виконує роль злітного та посадкового майданчика для комах. Колір квіток легко розрізняють комахи-запилювачі на далекій відстані, а темні лінії на пелюстках є дороговказом для них у самій квітці.

При дозріванні коробочка ясенця висихає нерівномірно, тому напруження на її поверхні неоднакове. І ясного теплого дня коробочки тріскають, катапультуючи насіння, яке розлітається на відстань близько двох метрів від материнської рослини, а то й далі.

На Україні зростають всього два види ясенця — голо-стовпчиковий (Dictamnus gymnostylis Stev.) І білий (D. albus L.). Останній відрізняється залозисто-волосистим стовпчиком маточки.

На Кавказі поширений ясенець кавказький, у Середній Азії та в горах Алтаю — ясенець вузьколистий, а в Сибіру та на Далекому Сході — ясенець пухнастоплідний.

У зв'язку з розорюванням тих територій, де раніше ріс ясенець, у природі тепер його не так часто й зустрінеш. Він занесений до Червоної книги Української PCP як рідкісна рослина і підлягає охороні.

Як відомо, найкращим способом охорони й збереження рослин є вирощування їх. Можна вирощувати і ясенець. Для цього насіння його висівають прямо в грунт одразу після дозрівання, бо при зберіганні воно швидко втрачає схожість. Проростає насіння тільки через рік. Це слід пам'ятати і протягом наступного року доглядати ділянку, незважаючи на те, що там немає сходів. Якщо ділянку удобрювати перегноєм та підживлювати й розпушувати грядку, то рослини ростуть значно швидше. Слід лише пам'ятати, що ясенець любить світло, в тіні не цвіте та й погано росте. Сіянець зацвітає на третій-четвертий рік. При належному догляді ясенець рясно квітує щороку, і на одному місці може зростати понад 20 років. І увесь цей час дивувати аматора та його гостей своїми дивними квітками та особливостями неопалимої рослини.