| Первісним організаційним зразком Українського Пласту була молодеча організація п.н. "Скавтінг фор бойс", яку 1908 року заснував генерал Бейден-Пауелл для брітанських юнаків. Цей почин стали наслідувати інші народи, які дбали про добро своєї молоді і своєї батьківщини. В 1911 р. у Львові Петро Франко й Іван Чмола почали організувати перші пластові гуртки української молоді. На початку 1912 р. оформлено Організацію Української Молоді Пласт на зразок скавтінгу, але виповнену українсьиим змістом і пристосовану до потреб українського народу. Організаційно-ідейні основи пластової організації подав д-р Олександер Тисовський (Д-р ОТ - Дрот), дійсний основоположник Українського Пласту.
Два роки після того почалася 1-ша світова війна, і Пласт не міг далі нормально розвиватися, але по закінченні війна Пласт знову розгорнув свою діяльність. Спочатку охоплював середньошкільну і студентську молодь у Галичині, а потім скоро поширився на ремісничу і на сільську молодь Галичини і Волині. В часі визвольної боротьби в 1917-20 рр. була початки організування пластових частин на центральних землях України, але обставини, в яких опинилася Україна після 1-ої світової війна не дозволили там на існування Пласту.
В 1930 р. польський уряд заборонив існування українського Пласту на тих українських теренах, що входили в склад Польщі. Але це не зупинило діяльности Пласту, бо організація під іншими назвами продовжувала пластову працю над вихованням дітей і молоді. Влітку відбувалися юнацькі табори та літні дитячі оселі, а пластові сходини перейшли в підпілля. В тому часі легально існував український Пласт лише на Закарпатті, яке входило у склад Чехо-Словаччини.
3 вибухом 2-ої світової війни молодь, вихована в Пласті, включилася в боротьбу за визволення України. Між ними були визначні провідники - Роман Шухевич, головний командир УПА, Олекса Гасин і багато інших, які своїм характером засвідчили готовість служити Богові й Україні. Багато пластунів були змушені покинути свої рідні землі й по закінченні війни опинилися в таборах поселенців, переважно в Німеччині й Австрії. Там почав відновляти свою діяльність Пласт. Дуже скоро почали пластові ряди зростати, охоплюючи велику частину молоді й дітей.
В 1947 р. почалася еміграція з переселенчих таборів у Німеччині й Австрії до різних країн вільного світу, головно на американський континент. Там, де поселилися пластуни, зразу почали організуватися пластові частини і з часом крайові пластові організації. Щоб затримати єдність Пласту, в 1954р. представники Пласту в Австралїі, Аргентіні, Великобрітанії, ЗСА, Канаді й Німеччині створили Конференцію Українських Пластових Організацій (КУПО).
Пласт формально відновлено в Украіїні в 1991р. під назвою Пласт – Украіїнська Скаутська Організація. В жовні того ж року, пластові організації України, Польщі та Словвачини увійшли в члени КУПО.
ТИСОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевдонім "Дрот”; 09.08.1886 - 29.03.1968) - український громадський діяч. Засновник української скаутської організації "Пласт”. — Народився у с. Бикові Самбірського повіту (тепер Львівська обл.). Навчався у Львівському університеті. За фахом - біолог, викладач природничих наук. У 1909 захистив докторську дисертацію. — До 1939 викладав у Академічній гімназії Львові, у 1920-24 - у Львівському (таємному) українському університеті. — У 1939-41 - професор Львівського університету, в 1941-43 -вищих агрономічних курсів. Член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. Автор ряду наукових статей з ботаніки і зоології. — У 1911 за порадою професора Івана Борецького Тисовський створив серед своїх учнів перші пластові гуртки і розробив Принципи діяльності "Пласту” (уклав текст пластової присяги, вимоги пластового іспиту, виховний план для пластової молоді тощо), опираючись при цьому на традиції запорозьких і кубанських козаків, водночас включивши багато правил з англійського скаутінгу. — 12.04.1912 в Академічній гімназії у Львові склали присягу перші пластуни. Одночасно з Тисовським пластові гуртки заснували Петро Франко при філії Академічної гімназії, Іван Чмола при львівській "Січі” та ряд учителів при гімназіях у Галичині. Тисовський виступав проти надмірної воєнізації "Пласту”, перетворення його у додаток до українського політичного руху, слідкував за дотриманням високих вимог до пластунів, намагався централізувати пластову організацію. — У квітні 1913 у Львові було скликано перший з’їзд представників пластових відділів з 16 місцевостей Галичини і сформовано "Організаційний пластовий комітет”, куди увійшов і Тисовський. — У 1913-14 Тисовський опублікував ряд статей про засади і напрями діяльності "Пласту”, а в 1913 видав друком перший пластовий підручник (перероблене видання "Життя в Пласті”, 1921), що обгрунтував новий пластовий світогляд. На початку Першої світової війни 1914-18 всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону українських січових стрільців. — У березні 1916 Тисовський відновив діяльність пластових гуртків у Львові. Зі старших громадян для опіки над "Пластом” було сформовано Верховну пластову раду на чолі з Тисовським, яка відігравала роль крайової пластової ради і скеровувала діяльність усіх пластових частин у Галичині. — Тисовський продовжував відігравати провідну роль у "Пласті” і в післявоєнний період. — 3 1920 року Тисовський очолював діяльність Верховної пластової ради. — У 1924 Тисовського було переобрано головою Верховної пластової ради, а з 1926 він став заступником Верховного отамана (Северина Левицького). — Тисовський - автор слів пластового гімну "Цвіт України і краса”. — Після заборони "Пласту” у 1930 Тисовський співпрацював з нелегальними пластовими структурами - Пластовим центром, кооперативом "Пласт”, журналом "Вогні”. — Під час Другої світової війни Тисовський у співпраці з Українським центральним комітетом безуспішно намагався відновити пластові організації. — З 1944 перебував у еміграції у Відні, де й помер 29 квітня 1968 року
| 
