І. ПЕ­РЕ­ДУ­МО­ВИ

 Ди­віть, що ті плас­ту­ни з та­ко­го по­га­но­го міс­ця зро­би­ли!
Ми цим ді­тям, на­шим ук­ра­їнсь­ким ді­тям, да­ли стай­ню, та Гос­подь ме­ні сві­док!
За­ки я вмру, Пласт бу­де ма­ти ін­ший та­бір, та­бір, гід­ний ук­ра­їнсь­кої мо­ло­ді!

о. м. Тит Вой­на­ровсь­кий

Ці сло­ва бу­ли ска­за­ні о. міт­ра­том Т. Вой­на­ровсь­ким (1856 — 1938) — кус­то­сом Львівсь­кої гре­ко-ка­то­лиць­кої Ка­пі­ту­ли, дов­го­літ­нім ад­мі­ніс­тра­то­ром мит­ро­по­ли­чих дібр, ко­лиш­нім пос­лом до ві­денсь­ко­го пар­ла­мен­ту, — на свя­ті під­не­сен­ня пра­по­ра в око­ли­цях Під­лю­то­го, на 1-му інс­трук­торсь­ко­му та­бо­рі в 1924 ро­ці. Ма­ло ми­ну­ти всьо­го два ро­ки, які від­зна­ча­ли­ся ен­ту­зі­яз­мом плас­ту­нів, важ­кою фі­зич­ною пра­цею — щоб сло­ва міт­ра­та Вой­на­ровсь­ко­го ста­ли ре­аль­ніс­тю.

Важ­ко пе­ре­о­ці­ни­ти важ­ли­вість плас­то­во­го та­бо­ру для жит­тя чле­нів Плас­ту. Та­бір, в ро­зу­мін­ні плас­ту­нів 20-их ро­ків ми­ну­ло­го сто­літ­тя, був «най­ви­щою шко­лою плас­ту­ван­ня». Са­ме та­бо­ру­ван­ня як за­сіб ви­хо­ван­ня пос­та­ло са­мо­чин­но, без втру­чан­ня плас­то­во­го про­во­ду. Пер­ші та­бо­ри від­бу­ва­ли­ся ще до по­чат­ку І сві­то­вої вій­ни, а піс­ля за­вер­шен­ня Виз­воль­них зма­гань 1918–20 рр. і від­но­ви Плас­ту во­ни от­ри­ма­ли своє про­дов­жен­ня. Вже в 1921 р. в гірсь­ких міс­це­вос­тях Кар­пат — Під­лю­то­му, Ос­мо­ло­ді, Во­рох­ті, Кор­чи­ні, на г. Ма­ків­ці — про­во­дять­ся од­но-дво­тиж­не­ві та­бо­ри. Ор­га­ні­за­то­ра­ми пер­ших ста­лих та­бо­рів бу­ли львівсь­кий і стрийсь­кий плас­то­ві коші.

З роз­вит­ком та­бо­ру­ван­ня Вер­хов­на Плас­то­ва Ко­ман­да бе­ре йо­го під свій кон­троль і по­чи­нає прак­тич­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти. Ве­ли­кою потре­бою був ста­лий інс­трук­торсь­кий осе­ре­док. Це пи­тан­ня бу­ло ви­рі­ше­но за до­по­мо­гою скавтмас­тра Іва­на Чмо­ли та 3-го ку­ре­ня УСП «Лі­со­ві Чор­ти». Для цьо­го прид­ба­но в мит­ро­по­ли­чих лі­сах ко­ло Під­лю­то­го ве­ли­ку стаю в до­ли­ні річ­ки Кам­’я­нець, на від­люд­ді. Зав­дя­ки доб­ре ор­га­ні­зо­ва­ній про­па­ґан­ді зіб­ра­ло­ся близь­ко 100 плас­ту­нів на та­бір. Впро­довж ко­рот­ко­го ча­су за­пу­ще­ну стаю влас­ни­ми ру­ка­ми плас­ту­ни за­мі­ни­ли на ро­ман­тич­ний чис­тень­кий за­ку­ток се­ред при­ро­ди. При­сут­ні на свя­ті під­не­сен­ня пра­по­ра ак­тив­ні чле­ни ук­ра­їнсь­кої гро­ма­ди (се­ред них о. Вой­на­ровсь­кий) з ве­ли­ким за­чу­ду­ван­ням ми­лу­ва­ли­ся спра­вою рук плас­ту­нів.

Вер­хов­на Плас­то­ва Ко­ман­да та о. Т. Вой­на­ровсь­кий, за­хоп­ле­ний гар­ни­ми ус­пі­ха­ми ко­рот­ко­го по­бу­ту плас­ту­нів на Кам­’ян­ці, пе­ре­ко­на­ли Мит­ро­по­ли­та А. Шеп­тиць­ко­го по­да­ру­ва­ти для ор­га­ні­за­ції ста­ці­о­нар­но­го та­бо­ру по­ля­ну в уро­чи­щі «Со­кіл».

ІІ. ПРА­ЦЯ НАД БУ­ДО­ВОЮ ТА­БО­РУ.
СО­КІЛ В 1926 — 30 РО­КАХ

Во­се­ни 1924 р. плас­тун, ін­же­нер Ю. П’я­сець­кий ви­го­то­вив ма­пу те­ре­ну, на кі­нець зи­ми 1925 р. він вже мав го­то­ві пла­ни меш­каль­них ку­ре­нів та ін­ших не­об­хід­них спо­руд (всі у гу­цуль­сько­му сти­лі). План був на чо­ти­ри бу­дин­ки — бу­ди­нок для про­во­ду та­бо­ру, лі­ка­ря і кім­на­ти хво­рих; бу­ди­нок для кух­ні і ма­га­зи­ну; два меш­каль­ні бу­дин­ки — ку­ре­ні.

На­вес­ні 1925 ро­ку (по­ча­ток трав­ня) по­ча­ла­ся бу­до­ва та­бо­ру. Бу­дів­ниц­тво фун­да­мен­тів під чо­ти­ри та­бо­ро­ві бу­дин­ки за­без­пе­чи­ла ка­ме­нярсь­ка ро­ди­на Кор­да­се­ви­чів (бать­ко і два си­ни). Бу­ді­вель­ні ма­те­рі­я­ли, не­об­хід­ні для бу­дів­ниц­тва жит­ло­вих при­мі­щень, як і час­ти­ну кош­тів, бу­ло от­ри­ма­но зав­дя­ки уп­ра­ві мит­ро­по­ли­чих дібр. Плас­ту­ни от­ри­ма­ли доз­віл ру­ба­ти стіль­ки де­ре­ва, «скіль­ки бу­де не­об­хід­но». Де­ре­во для бу­дів­ниц­тва пи­ля­ли на тар­та­ку Ґле­зін­ґе­ра у Брош­не­ві.

Над бу­дів­ниц­твом та­бо­ру пра­цю­ва­ли львівсь­кі плас­ту­ни, 10 плас­ту­нів з Яво­ро­ва під про­во­дом І. Чмо­ли та близь­ко де­сят­ка плас­ту­нів зі Стрия. На по­ля­ні пе­ре­важ­но ру­ка­ми са­мих плас­ту­нів збу­до­ва­но чо­ти­ри «бльок-гав­зи» — ку­ре­ні, ве­ли­ку світ­ли­цю, до­по­між­ні при­мі­щен­ня, під­го­то­ва­но зем­лю під спор­тив­ний май­дан­чик. Бу­дин­ки збу­до­ва­но на кам­’я­них фун­да­мен­тах; їх сті­ни бу­ли спо­руд­же­ні з лі­су-круг­ля­ку; шпа­ри між круг­ля­ком бу­ло щіль­но зак­ри­то мо­хом. Дах бу­дин­ків був з де­рев­’я­ної ґон­ти.

В кож­но­му меш­каль­но­му ку­ре­ні бу­ли под­вій­ні при­чі (на­ри) — го­ріш­ні і до­ліш­ні, на яких при­мі­щу­ва­ли­ся та­бо­ро­ви­ки. Вер­хні при­чі та­бо­ро­ви­ки на­зи­ва­ли «бан­та­ми». Ко­жен та­бо­ро­вик по­ви­нен був при­вез­ти з со­бою прос­ти­рад­ло і коц, а та­кож за­пов­ни­ти свій по­рож­ній сін­ник (мат­рац) со­ло­мою.

Пер­ший плас­то­вий та­бір від­був­ся на Со­ко­лі 8 — 30 лип­ня 1926 р. під про­во­дом ко­мен­дан­та скав­тмас­тра І. Чмо­ли. Цей та­бір мав за зав­дан­ня за­вер­ши­ти бу­дів­ниц­тво ку­ре­нів, ви­рів­ня­ти пло­щу спор­то­во­го май­да­ну, пос­та­ви­ти щог­лу для пра­по­ра, по­бу­ду­ва­ти та­бо­ро­ву бра­му при під­ніж­жі та­бо­ро­вої по­сі­лос­ти, вар­то­ву буд­ку, та­бо­ро­ву «лят­ри­ну». Ці­лий день та­бо­ро­ви­ків про­хо­див у важ­кій пра­ці. Ви­рів­ню­ван­ня пло­щі три­ва­ло 4 го­ди­ни кож­но­го дня. Бу­до­ва ку­ре­нів і ні­ве­ля­ція пло­щі бу­ли за­вер­ше­ні в 1926 р. В лип­ні 1928 р. на Со­ко­лі по­сад­же­но «Алею Іва­на Чмо­ли».

Плас­то­вий та­бір на Со­ко­лі бу­ло пос­вя­че­но в лип­ні 1926 р. З ці­єї на­го­ди тут про­ве­де­но тре­тю (і ос­тан­ню до за­бо­ро­ни Плас­ту) об­лас­ну зус­тріч. Ро­ком піз­ні­ше, в 1927 р., на Со­ко­лі від­бу­ла­ся між­та­бо­ро­ва зус­тріч, в ча­сі якої та­бір від­ві­дав йо­го фун­да­тор мит­ро­по­лит А. Шеп­тиць­кий. Піз­ні­ше плас­ту­ни ма­ли змо­гу ві­та­ти йо­го на осе­лі в сер­пні 1930 р.

З ча­су пос­вя­ти та­бо­ру на Со­ко­лі від­бу­ва­ли­ся що­річ­но від двох до чо­ти­рьох та­бо­рів, три­ва­ліс­тю 3–4 тиж­ні кож­ний. Та­бо­ри про­во­ди­ли­ся на пе­ре­мі­ну: чо­ло­ві­чий / жі­но­чий. Бу­ла­ва ді­во­чих та­бо­рів час­то влаш­то­ву­ва­ла свою «ад­мі­ніс­тра­цію» на го­ри­щі пер­шо­го ку­ре­ня.

Та­бо­ро­ви­ки кож­ної не­ді­лі хо­ди­ли на Бо­го­служ­бу до Ка­мін­ки, а ін­ко­ли піс­ля Служ­би Бо­жої від­ві­ду­ва­ли літ­ню ре­зи­ден­цію Мит­ро­по­ли­та А. Шеп­тиць­ко­го в Під­лю­то­му. Учас­ни­ця та­бо­ру на Со­ко­лі Ок­са­на Ле­ме­ха-Луць­ка зга­дує: «Він, си­дя­чи на рун­ду­ці сво­єї са­ди­би, при­віт­но ус­мі­хав­ся до всіх, об­да­ро­ву­вав нас смач­ни­ми рум’я­ни­ми яб­лу­ка­ми, а та­бір хар­ча­ми, як справ­жній свя­тий Ми­ко­лай».

На Со­ко­лі до за­бо­ро­ни Плас­ту поль­ською вла­дою бу­ло про­ве­де­но 11 та­бо­рів юнац­тва, звід­си плас­ту­ни ви­ру­ша­ли на Джем­бо­рі до Лон­до­ну (Ю. Ста­ро­соль­ський, Г. Ко­ро­пець­кий — ли­пень 1928 р.), че­рез «зе­ле­ний кор­дон» на За­кар­пат­тя; тут прий­ма­ли в гос­ті ні­мець­ких скав­тів (сер­пень 1928 р.). Піс­ля за­бо­ро­ни Плас­ту на Со­ко­лі від­бу­ва­ли­ся ви­хов­ні та­бо­ри до 1939 р. — під про­во­дом Плас­то­во­го Цен­тру, а піз­ні­ше — Ко­мі­сії Ви­хов­них Осель і Ман­дрі­вок Мо­ло­ді.

Че­рез та­бо­ру­ван­ня на Со­ко­лі в 1926 — 39 рр. прой­шли де­сят­ки плас­ту­нів і плас­ту­нок; ко­жен з них збе­ріг у пам­’я­ті не­пов­тор­ний чар плас­ту­ван­ня се­ред вер­хів Кар­пат, на бе­ре­зі нес­по­кій­ної Лім­ни­ці. Один з них, Р. Риф­’як, зга­ду­вав: «Плас­то­вий та­бір на Со­ко­лі був най­кра­щою шко­лою жит­тя. Мож­на смі­ливо при­рів­ня­ти цей та­бір до ко­ли­шньої За­по­різь­кої Сі­чі в мі­ні­я­тю­рі».

ІІІ. ЗБУ­ДУ­Є­МО «НО­ВИЙ СО­КІЛ»!

З боль­ше­виць­кою оку­па­ці­єю 1939 р., а зго­дом з за­вер­шен­ням дру­гої сві­то­вої вій­ни в 1945 р., для ба­га­тьох чле­нів до­во­єн­но­го Плас­ту по­даль­ше жит­тя і ді­яль­ність бу­ли мож­ли­ві тіль­ки на еміґ­ра­ції. Ба­га­то хто прик­лав­ся до тво­рен­ня кра­йо­вих плас­то­вих ор­га­ні­за­цій в но­вих кра­ї­нах по­се­лен­ня, але так і не зміг поз­бу­ти­ся ту­ги за рід­ним Со­ко­лом аж до кін­ця сво­го жит­тя…

Од­ним з тих, ко­му Пласт був до­ро­гий і хто ро­зу­мів зна­чен­ня ви­хо­ван­ня на та­бо­рах Со­ко­лу для ук­ра­їнсь­кої мо­ло­ді, був Вер­хов­ний Ота­ман Се­ве­рин Ле­виць­кий. Са­ме він з іні­ці­я­тив­ною гру­пою плас­ту­нів, що про­жи­ва­ли в міс­ті Баф­фа­ло (США), в квіт­ні 1951 р. за­ку­пив за­пу­ще­ну фер­му (бі­ля Норт Ко­лінс, за 25 миль від Баф­фа­ло) — без пит­ної во­ди, без жод­них за­бу­ду­вань, без ос­віт­лен­ня до­ріг. Цю осе­лю наз­ва­ли «Но­вий Со­кіл». Її пос­вя­чен­ня від­бу­ло­ся 18–19 сер­пня 1951 ро­ку, тоб­то че­рез 25 ро­ків піс­ля пос­вя­чен­ня осе­лі «Со­кіл» бі­ля Під­лю­то­го.

На цій осе­лі та­бо­ру­ва­ли плас­ту­ни з Клів­лен­ду, Ро­чес­те­ру, Си­ра­кюз, Юти­ки, Льо­рейн-Ак­рон, Кен­тон, Йонґ­ставн, Баф­фа­ло, Нью-Йор­ку, Нью-Джер­зі, Ва­шін­ґто­ну, Фі­ла­дель­фії, Чі­ка­ґо, Дет­рой­ту, Ден­ве­ру, Ка­лі­фор­нії та су­сі­дньої Ка­на­ди.

«Но­вий Со­кіл» — це пер­ша плас­то­ва осе­ля, яка пос­та­ла на те­ре­ні США, ста­ла гор­діс­тю плас­то­во­го ру­ху в ді­яс­по­рі і да­ла по­чин до даль­шо­го прид­бан­ня плас­то­вих осель.

IV. ВІД­РОД­ЖЕН­НЯ «СО­КО­ЛУ» В УК­РА­Ї­НІ

Зі змі­ною по­лі­тич­ної си­ту­а­ції в СССР нап­ри­кін­ці 80-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­літ­тя, в Ук­ра­ї­ні, як і в ін­ших со­юз­них рес­пуб­лі­ках, от­ри­ма­ли мож­ли­вість про­во­ди­ти свою ді­яль­ність різ­но­ма­ніт­ні гро­мадсь­кі ор­га­ні­за­ції. Од­ні­єю з них став Пласт, який в ко­рот­ко­му ча­сі от­ри­мав ве­ли­ке по­ши­рен­ня в міс­тах і се­лах За­хід­ної Ук­ра­ї­ни та знач­ну по­пу­ляр­ність се­ред мо­ло­ді. З від­нов­лен­ням ді­яль­нос­ти Плас­ту з’я­ви­ла­ся змо­га від­но­ви­ти плас­то­вий та­бір на Со­ко­лі. Впро­довж 1990 — 2006 рр. три­ва­ло кіль­ка пе­рі­о­дів у жит­ті від­нов­ле­но­го Со­ко­ла. Один з най­дов­ших (від 1992 до 2002 р.) пов­’я­за­ний з ді­яль­ніс­тю пл. сен. В. Оку­невсь­ко­го.

В 1990 р. плас­ту­ни по­вер­ну­ли­ся на Со­кіл. Вліт­ку тут про­ве­де­но пер­ший плас­то­вий та­бір (МПГ Ми­ко­ла­їв­ка), бу­ло від­нов­ле­но Ли­царсь­кий Хрест. В лип­ні 1991 р. на Со­ко­лі про­ве­де­но Ус­та­нов­чий ку­рін­ний та­бір ку­ре­ня «Це­лі­бат Мур­ли­ки». Про­ве­де­но зап­ри­ся­жен­ня йо­го учас­ни­ків за учас­тю та­бо­ро­ви­ків пер­ших та­бо­рів                   20-их ро­ків: В. Мурсь­ко­го (Мур­му­ран­до), Ю. Во­роб­ке­ви­ча (Дзір­ґач), С. Кор­жинсь­ко­го (Кор­жик); за­по­чат­ко­ва­но но­ву тра­ди­цію — смо­лос­кип­ні по­хо­ди до Мит­ро­по­ли­чих Па­лат. З цьо­го ча­су на Со­ко­лі від­нов­ле­но про­ве­ден­ня плас­то­вих та­бо­рів та різ­но­ма­ніт­них виш­ко­лів і се­мі­на­рів.

Важ­ли­вим у від­бу­до­ві «Со­ко­ла» був 1992 р. В бе­рез­ні цьо­го ро­ку зе­мель­ну ді­лян­ку, на якій ко­лись був та­бір, на­да­но у ко­рис­ту­ван­ня Плас­ту; трьо­ма мі­ся­ця­ми піз­ні­ше КПС Ук­ра­ї­ни під­три­ма­ла іні­ці­я­ти­ву плас­ту­нів 20-их ро­ків про від­нов­лен­ня та­бо­ру на Со­ко­лі, для чо­го ство­ре­но ор­гко­мі­тет, який очо­лив Л. Дов­буш. З про­хан­ням про спри­ян­ня від­бу­до­ві Со­ко­ла до ор­га­нів вла­ди звер­нув­ся Мит­ро­по­лит В. Стер­нюк.

Над від­бу­до­вою та­бо­ру ак­тив­но пра­цю­вав пл. сен. Ві­та­лій Оку­невсь­кий, йо­му час­тко­во вда­ло­ся вті­ли­ти в жит­тя мрію плас­ту­на 20-их ро­ків Юлі­я­на Во­роб­ке­ви­ча що­до від­бу­до­ви зруй­но­ва­но­го боль­ше­ви­ка­ми та­бо­ру. Ок­ре­мі бу­дів­лі та­бо­ру від­нов­ле­но (роз­та­шу­ван­ня жит­ло­вих при­мі­щень) на ос­но­ві крес­лень Ю. Во­роб­ке­ви­ча та йо­го асис­тен­та Л. Дов­бу­ша.

Но­вов­ве­ден­ням в ком­плек­сі та­бо­ру ста­ла кап­лич­ка Свя­то­го Юрія, збу­до­ва­на си­ла­ми плас­ту­нів в лип­ні 1993 р., іні­ці­я­то­ром по­бу­до­ви якої став Ві­та­лій Оку­невсь­кий. З йо­го ж іні­ці­я­ти­ви бу­ло вста­нов­ле­но і пам­’ят­ний хрест на сим­во­ліч­ній мо­ги­лі плас­ту­нів, що впа­ли у бо­роть­бі за во­лю Ук­ра­ї­ни. Пос­вя­чен­ня кап­лич­ки і пам­’ят­но­го хрес­та від­бу­ло­ся 24 сер­пня 1993 ро­ку, в дру­гу річ­ни­цю про­го­ло­шен­ня Ук­ра­їнсь­кої Дер­жа­ви. Ак­тив­но до­по­ма­га­ли у від­бу­до­ві та­бо­ро­во­го ком­плек­су Ва­силь Ще­кун, Бог­дан Олек­сій та де­сят­ки ін­ших плас­ту­нів, як з ку­ре­ня «Це­лі­бат Мур­ли­ки», так і з ін­ших плас­то­вих ку­ре­нів та ста­ниць Ук­ра­ї­ни.

В лис­то­па­ді 1993 р. від­був­ся ІІІ Кра­йо­вий Плас­то­вий З’їзд Ук­ра­ї­ни. На ньо­му бу­ло ух­ва­ле­но ре­зо­лю­цію, яка сто­су­ва­ла­ся від­бу­до­ви Со­ко­лу. З’їзд, вра­хо­ву­ю­чи ви­хов­не зна­чен­ня без­по­се­ре­дньої учас­ти мо­ло­ді у від­бу­до­ві плас­то­во­го та­бо­ру на Со­ко­лі, пос­та­но­вив: про­вес­ти від­бу­до­ву та­бо­ру за ана­ло­гі­єю з йо­го пер­віс­ним виг­ля­дом; за­лу­ча­ти до від­бу­до­ви Со­ко­лу яко­мо­га біль­ше чле­нів Плас­ту; зби­ра­ти кош­ти, але вик­люч­но для оп­ла­ти ма­те­рі­я­лів та ро­біт, які пот­ре­бу­ють ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції. З цьо­го ча­су пи­тан­ня Со­ко­лу ста­ло не­від­’єм­ним пи­тан­ням ре­зо­лю­цій КПЗ Ук­ра­ї­ни (від тре­тьо­го до дев­’я­то­го).

В січ­ні 1994 р. КПС Ук­ра­ї­ни на­да­ла та­бо­ру ста­тус і наз­ву Плас­то­вий та­бір-му­зей «Со­кіл», ство­ре­но Ад­мі­ніс­тра­цію на чо­лі з В. Оку­невсь­ким. В лю­то­му 1994 р. Гла­ва УГКЦ кар­ди­нал Ми­рос­лав-Іван Лю­ба­чівсь­кий бла­гос­ло­вив від­нов­лен­ня ді­яль­нос­ти та­бо­ру «Со­кіл». Цьо­го ж ро­ку  роз­по­ча­то ви­го­тов­лен­ня про­єк­ту і скла­де­но кош­то­рис ро­біт, на 12-их Збо­рах КУ­ПО про­ве­де­но ак­цію про­па­ґан­ди Со­ко­ла і ство­ре­но Фонд Со­ко­ла; КПС Ук­ра­ї­ни ство­ри­ла плас­то­ве Ко­лек­тив­не мо­ло­діж­не під­при­ємс­тво «Со­кіл». Кіль­ко­ма мі­ся­ця­ми піз­ні­ше Ста­тут КМП «Со­кіл» бу­ло за­ре­єс­тро­ва­но в Рож­ня­тівсь­кій ра­йон­ній ра­ді. Лі­со­ком­бі­нат «Ос­мо­ло­да» ви­ді­лив зе­мель­ну ді­лян­ку Со­ко­лу в ко­рис­ту­ван­ня Плас­ту на умо­вах орен­ди.

Знач­но про­су­нув­ся про­цес бу­дів­ниц­тва в 1995 р.: роз­по­ча­то бу­до­ву пер­шо­го меш­каль­но­го ку­ре­ня (зве­де­но фун­да­мент) і кух­ні, спо­руд­же­но во­до­за­бір і во­до­гін, пив­ни­цю-фун­да­мент під ко­ман­дний ку­рінь, міст на в’їз­ді у та­бір, дре­наж і під­’їз­ну до­ро­гу. Бу­ло за­вер­ше­но бу­дів­ниц­тво ку­ре­ня Уп­ра­ви і Вар­ти, ко­мо­ри. Плас­то­ва осе­ля прид­ба­ла елек­тро­ге­не­ра­тор і ван­таж­ний ав­то­мо­біль. Ок­рім цьо­го, про­ве­де­но роз­коп­ки фун­да­мен­тів меш­каль­них ку­ре­нів та кух­ні, спо­руд­же­них в 1926 р.

В 1996 р. про­во­ди­ли­ся лі­со­за­го­ті­вель­ні ро­бо­ти. Спо­руд­же­но літ­ню кух­ню, лят­ри­ни, літ­ні меш­каль­ні ку­ре­ні (ба­ра­ки) на 48 осіб. Нас­туп­ний, 1997 рік, був ро­ком на­ро­щу­ван­ня тем­пів у від­бу­до­ві осе­лі. На по­чат­ку ро­ку КПС Ук­ра­ї­ни зат­вер­ди­ла Прог­ра­му від­род­жен­ня Со­ко­ла «1993-2000 рр.». В чер­вні Пласт от­ри­мав Дер­жав­ний Акт на до­віч­не ко­рис­ту­ван­ня зем­лею Со­ко­ла; плас­то­ва осе­ля бу­ла елек­три­фі­ко­ва­на; за­вер­ше­но спо­руд­жен­ня ку­ре­ня ім. Се­ве­ри­на і Ок­са­ни Ле­виць­ких. Куль­мі­на­цій­ним мо­мен­том цьо­го ро­ку став Юві­лей­ний Збір до 85-літ­тя Плас­то­вої При­ся­ги, в ньо­му взя­ли участь по­над 1000 учас­ни­ків. На Збо­рі про­ве­де­но інав­ґу­ра­цію На­чаль­но­го Плас­ту­на Л. Ро­ман­ко­ва, СМ; від­кри­то Пам’ят­ний Знак «Не зло­ми­мо сво­їх при­сяг». Ар­хи­є­рейсь­ке бо­гос­лу­жін­ня і пос­вя­чен­ня та­бо­ру здій­снив то­діш­ній мит­ро­по­лит Лю­бо­мир Гу­зар. ГПБ за знач­ний вне­сок у від­бу­до­ву Со­ко­ла на­го­ро­ди­ла Б. Олек­сія, ЦМ, та В. Оку­невсь­ко­го, ЦМ, ор­де­ном св. Юрія в сріб­лі.

В 1998 р. до меш­каль­но­го ку­ре­ня бу­ло про­ве­де­но опа­лен­ня, що зро­би­ло йо­го при­дат­ним до ви­ко­рис­тан­ня в осін­ню та зи­мо­ву по­ру; про­те бу­ли й пер­ші втра­ти — де­ре­ва, що впа­ли під час не­го­ди, пош­ко­ди­ли дах меш­каль­но­го ку­ре­ня.

Впро­довж 1990 — 2006 рр. Со­кіл від­ві­да­ли ка­надсь­кі, нор­везь­кі та поль­ські скав­ти. Тут гос­тю­ва­ли плас­ту­ни з Авс­тра­лії, Ка­на­ди, США, Поль­щі. На осе­лі тра­ди­цій­но від­бу­ва­ли­ся за­хо­ди ку­ре­ня «Це­лі­бат Мур­ли­ки» — Мур­ли­кі­я­ди, Свя­та вес­ни «Юр на Со­ко­лі», все­ук­ра­їнсь­кі та­бо­ри «Гай­да до Плас­ту», ку­рін­ні, ста­нич­ні та кра­йо­ві та­бо­ри УПЮ і УПН (біль­ше 50); про­во­ди­ли­ся на­ра­ди Уп­ра­ви Со­ко­лу та різ­но­ма­ніт­ні зустрі­чі КПС і ГПБ.

В 2000 — 02 рр. бу­ло роз­роб­ле­но про­єк­тну до­ку­мен­та­цію та одер­жа­но дер­жав­ний доз­віл на про­ве­ден­ня бу­ді­вель­них ро­біт на Со­ко­лі. З ог­ля­ду на це прок­ла­де­но елек­тро­ка­бель, во­до­гін і ка­на­лі­за­цію до меш­каль­но­го ку­ре­ня, здій­сне­но ре­конс­трук­цію опа­лен­ня та кім­на­ти другого по­вер­ху в ку­ре­ні Уп­ра­ви, змон­то­ва­но пи­ло­ра­му, за­мі­не­но ку­пол на цер­ков­ці, об­ли­цьо­ва­но під «рва­ний ка­мінь» фун­да­мент 1-го меш­каль­но­го ку­ре­ня, об­ли­цьо­ва­но ват­ран та по­тинь­ко­ва­но кім­на­ту збі­рок.

З ог­ля­ду на ряд об­ста­вин КПР Ук­ра­ї­ни 14.02.2002 р. при­пи­ни­ла ді­яль­ність Уп­ра­ви Со­ко­лу, все май­но і спра­ви Со­ко­ла в жов­тні 2002 р. пе­ре­да­но під від­по­ві­даль­ність КПС Ук­ра­ї­ни. По­чав­ся но­вий етап в іс­то­рії осе­лі.

Ак­тив­ним іні­ці­я­то­ром від­бу­до­ви та­бо­ру є пл. сен. Орест Гав­ри­люк. Він док­ла­дає ба­га­то енер­ґії, ча­су і пра­ці для то­го, щоб «Со­кіл» став іс­то­рич­ною пам­’ят­кою Плас­ту.

«Со­кіл» був пред­ме­том док­лад­но­го об­го­во­рен­ня на всіх пле­нар­них схо­ди­нах ГПБ. 22 трав­ня 2004 р. ГПБ, на вне­сен­ня КПРа­ди Ук­ра­ї­ни, ви­да­ла ряд пос­та­нов в спра­ві даль­шої роз­бу­до­ви та­бо­ру-му­зею «Со­кіл», зок­ре­ма про йо­го Уп­ра­ву. Цей ор­ган є не­фор­маль­ним об­’єд­нан­ням дій­сних чле­нів Плас­ту та Пластс­при­я­ту, йо­го ство­рю­єть­ся спіль­но Го­лов­ною Плас­то­вою Бу­ла­вою та Кра­йо­вою Плас­то­вою Ра­дою Ук­ра­ї­ни. Склад Уп­ра­ви оби­ра­єть­ся тер­мі­ном на три ро­ки у кіль­кос­ті сім осіб. КПРа­да Ук­ра­ї­ни пок­ли­кає трьох чле­нів Уп­ра­ви з Ук­ра­ї­ни, а ГПБ покли­кає чо­ти­рьох чле­нів Уп­ра­ви, при чо­му один з них має бу­ти з Ук­ра­ї­ни, а три — з ді­яс­по­ри. Обов­’яз­ко­вим є вклю­чен­ня в склад Уп­ра­ви двох осіб з уря­ду: Го­ло­ва Го­лов­ної Плас­то­вої Бу­ла­ви (або де­ле­ґо­ва­на від ГПБ осо­ба) та Го­ло­ва Кра­йо­вої Плас­то­вої Ра­ди Ук­ра­ї­ни (або де­ле­ґо­ва­на від КПР осо­ба). До зав­дань Уп­ра­ви від­не­се­но:

ч фор­му­ва­ти нап­рям­ні ді­яль­нос­ти т-м «Со­кіл», виз­на­ча­ти пер­шо­чер­го­ві зав­дан­ня т-м «Со­кіл»;

ч ло­бі­ю­ва­ти ін­те­ре­си т-м «Со­кіл» у Плас­ті, на дер­жав­но­му рів­ні та пе­ред гро­ма­дою;

ч ого­ло­шу­ва­ти та про­во­ди­ти збір фон­дів на від­бу­до­ву та ут­ри­ман­ня та­бо­ру;

ч не рід­ше як один раз на рік по­да­ва­ти до Го­лов­ної Плас­то­вої Бу­ла­ви та Кра­йо­вої Плас­то­вої Ра­ди Ук­ра­ї­ни звіт про ді­яль­ність Уп­ра­ви;

ч при пот­ре­бі ви­но­си­ти ін­ші пи­тан­ня що­до ді­яль­нос­ти та роз­вит­ку т-м «Со­кіл» на схо­ди­ни Го­лов­ної Плас­то­вої Бу­ла­ви та Кра­йо­вої Плас­то­вої Ра­ди.

До скла­ду пер­шої Уп­ра­ви «Со­ко­ла» вхо­ди­ли: пл. сен. Ярос­ла­ва Ру­бель (го­ло­ва ГПБ), пл. сен. Олек­сандр Сич (го­ло­ва КПР Ук­ра­ї­ни), ст. пл. скоб Іван Смик (Ук­ра­ї­на), пл. сен. Ми­ко­ла Ший­ко (Ук­ра­ї­на), пл. сен. Юрій Нес­тор (Авс­тра­лія), пл. сен. Орест Гав­ри­люк (ЗСА) та го­ло­ва ди­рек­ції Сте­пан Кра­сі­лич (Ук­ра­ї­на) — з пра­вом до­рад­чо­го го­ло­су.

Для ді­яль­нос­ти Уп­ра­ви КПРа­да в Ук­ра­ї­ні по­да­ла про­по­зи­ції від­нос­но по­даль­шо­го пла­ну роз­бу­до­ви «Со­ко­ла»: 1) за­вер­ши­ти всі ро­бо­ти на то­му ку­ре­ні, який бу­ду­єть­ся, 2) юри­дич­но зак­рі­пи­ти зе­мель­ну ді­лян­ку, 3) впо­ряд­ку­ва­ти те­ри­то­рію і за­го­ро­ди­ти, 4) впо­ряд­ку­ва­ти до­ро­гу, а по­тім роз­гля­ну­ти по­даль­ші пла­ни роз­бу­до­ви.

Все пе­ре­ра­хо­ва­не не вда­ло­ся впов­ні вті­ли­ти в жит­тя — з ог­ля­ду на те, що чле­ни Уп­ра­ви ма­ли різ­не ба­чен­ня що­до роз­бу­до­ви і ви­дат­ків на «Со­кіл».

10 лю­то­го 2007 р. сфор­мо­ва­но но­вий склад Уп­ра­ви «Со­ко­ла». До неї вхо­дять: го­ло­ва ГПБ пл. сен. В. Ба­зар­ко, го­ло­ва КПР Ук­ра­ї­ни пл. сен. Б. Гав­ри­ли­шин, А. Ган­ке­вич, О. Гав­ри­люк, Н. Опа­линсь­ка, А. Бє­ля­єв, А. Че­ме­ринсь­кий. Та­кож на влас­не ба­жан­ня бу­ло звіль­не­но з по­са­ди ди­рек­то­ра С. Кра­сі­ли­ча, а на йо­го міс­це зат­вер­дже­но В. Сем­ка.

От­же, склад Уп­ра­ви змі­нив­ся, але чи змі­нить­ся стан справ на Со­ко­лі? Хо­четь­ся ві­ри­ти, що на­яв­ність різ­них ду­мок не зу­пи­ня­ти­ме роз­ви­ток «Со­ко­ла», а нав­па­ки — бу­де ру­ші­єм йо­го рос­ту, ад­же на­ша си­ла в різ­но­ма­ніт­нос­ті. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що те­пер ми ма­ти­ме­мо єди­ну по­зи­цію та до­ві­ру між усі­ма гіл­ка­ми Плас­ту (ГПБ, КПР і Уп­ра­ви Со­ко­лу), які по­вин­ні дба­ти за «Со­кіл» — осе­лю, яка до­ро­га кож­но­му плас­ту­ну і плас­тун­ці.